3 грудня  не лише  третій день зими, але й день вшанування людей з обмеженими можливостями. Адже інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти. І хто допомагає.
Щорічно в нашій школі до Міжнародного дня інваліда проводиться благодійний ярмарок. Але цього року ярмарок мав такі масштаби, які навіть було важко передбачити. Учням 1-11 -х класів було запропоновано разом з батьками вдома приготувати не лише вироби, а й солодощі та випічку. Діти дуже відповідально підійшли до цього завдання, а батьки їм активно допомагали. Всю цю солодку продукцію автори кулінарних витворів та батьки запропонували учням та працівникам школи на ярмарку, що був організований у актовій залі школи. На ярмарку, як кажуть, і яблуку ніде було впасти. І чого тільки тут не було і пиріжки, і млинці, і печиво, і пироги, і іграшки та сувеніри. Кожен клас намагався привабити до своєї продукції найбільше покупців, щоб зробити свій внесок у добру справу. Хочеться подякувати всім батькам та учням школи, які були не байдужими та прийняли участь у даному заході. Всі кошти, отримані від проведення ярмарку, підуть на благодійну допомогу та на подарунки дітям-інвалідам нашої школи і учениці 4-В класу Таран Катерині, яка потребує допомоги. (У дівчинки пухлина головного мозку, 3 стадія, вона знаходиться на лікуванні в м. Київі ).
Переймаючись буденними проблемами ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року…
Я знаю люди дуже важко всім,
І серце так стискається до болю.
Та дуже прошу ,прошу не спішіть,
Ви не спішіть жалітися на долю…
Якщо ти зрячий і навколо світ-
Веселки барвами сіяє,то дякуй БОГУ
Бо не зрячому в житті
І радості цієї вже немає…
Якщо ногами босими в росу
Ти на світанку би могла ступити,
То дякуй долі і згадай людей
Багато, хто не можуть це зробити.
Як у гаю співає соловей,
Чи листям шелестить тополя,
То ви щасливі,бо вам дано слух,
А багатьом це не судилась доля…
То прошу подивіться навкруги
І милосердні будьте до чужого Болю,
А нарікати не спішіть
І не спішіть жалітися на долю…
Давайте не забувати про те, що поруч з нами живуть люди з обмеженими фізичними можливостями і вони потребують допомоги, уваги, турботи та розуміння у цей непростий час