Фастів –
місто козацької слави

Проект
учнів Фастівської спеціалізованої
ЗОШ І-ІІІ ст.№4 з поглибленим
вивченням іноземних мов

2016

Краю мій зелений, вічная дорога,
Ти безсмертник в полі,
В небесах гроза.
Припаду я серцем до твого порога,
Як твоя кровинка, як твоя сльоза.

Життя як швидкоплинна річка. Воно збігає і йому немає вороття. У щоденних клопотах ми поспішаємо на навчання, роботу, нам ніколи «глянути вгору», озирнутися довкола. Поспіхом пробігаємо вулицями міста, не задумуючись, які таємниці зберігає в собі сірий камінь тої чи іншої будівлі, не вдивляємось в красу архітектурних споруд, не піднімаємо голову, щоб поглянути на людину, яка пройшла мимо й привіталась. Нам здається, що все навкруги знайоме, і ми знаємо про свою малу батьківщину все. І лише приходимо до усвідомлення незнання історії та культури рідного міста тоді, коли нас випадково зупиняє приїжджий турист і запитує: «Скажіть, а чим славне ваше місто?»

Мета нашого проекту:
– здійснити пошукову роботу, знайти якомога більше інформації про поетів та письменників різних часів, які оспівали славне місто над Унавою, овіяне козацькою славою та героїчними сторінками минувшини, його архітектурні пам’ятки та споруди;
– зібрати та опрацювати даний матеріал, узагальнити та розповсюдити його серед учнівської молоді, місцевих жителів та жителів інших міст, регіонів України та за її межами через мережу Інтернет (розмістивши матеріал на шкільному та місцевому сайті), видати збірку матеріалів, сприяти вихованню у фастівчан любові до рідної землі, її історії та культури, почуття гордості своє рідне місто, його чудових та талановитих людей.
Завдання проекту:
• дослідити літературні надбання фастівчан, відомих та невідомих поетів та письменників, які писали про наше місто, показали його минуле з вірою в щасливе майбутнє;
• сформувати в учнів уявлення про важливість та цінність даного проекту;
• привернути увагу учасників проекту до вивчення літератури рідного краю, зокрема, творів про Фастів у межах класу, навчального закладу, дому, вулиці, міста;
• спрямовувати учнівську молодь до пошукової та дослідницької діяльності;
• сприяти формуванню активної громадянської та життєвої позиції школярів щодо вивчення та знання історії рідного краю, його талантів;
• організувати та провести заходи та акції, спрямовані на дослідження та вивчення даної проблеми.
Актуальність проекту:

Фастів – старовинне й історично цікаве місто, в якому живуть талановиті люди. Ми поставили собі за мету дослідити літературу рідного краю, в якій змальовано наше рідне місто Фастів, створити збірник про місто козацької слави. А основна мета – це показати цінність та історичну значущість нашого міста, його талановитих жителів.

Герб міста Фастова

«Пізнай свій край… себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя…» – ці мудрі слова великого філософа Г.С. Сковороди, що пролунали понад 250 років тому, залишаються актуальними і нині, в час формування української національної ідеї, виховання громадянина – патріота України в край важливо знати свою історію.
У народі говорять: «Хто не знає минулого – той не вартий майбутнього», – саме цей вислів влучно відображає дійсність, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим.

Пам’ятник Т.Шевченку у Фастові

Ходім, батьки-отамани,
У Фастов в неділю
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а червону…
Ходім погуляєм.
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника фастовського
Славного Семена.
Ходім, брати: не згинете,
Хлопці, коло мене.
В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.
Прийди з того Межигор’я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка
У Фастові діє!
Добре діє! У Фастові,
У славному місті…
Так писав про наше рідне місто Фастів у вірші “Швачка” Т.Г.Шевченко, присвятивши його одному з керівників українського національно-визвольного повстання 1768 року, що увійшло в історію під назвою „Коліївщина”. Швачка Микита — запорозький козак, ватажок гайдамацького загону під час Коліївщини, який діяв у районі Фастова. Після поразки повстання засланий до Сибіру.
У народних піснях Швачка оспівується як герой і захисник покріпаченого селянства.
В газеті «Витоки» в лютому 1994 року була розміщена стаття учениці 10 класу се¬редньої Вікторії Титаренко «Фастівські могили». Ось про що в ній позповідалося.
У 1845 році у Києві бу¬ло створено археографічну комісію, яка займалась археологічними розкопками, виявленням па¬м’яток старовини. Для ко¬місії був потрібен художник, який вмів би доб¬ро малювати, знав мову і побут українського народу.
Восени цього ж року до експедиції запросили Тараса Шевченка. Його зав¬данням було робити зари¬совки пам’яток старовини, виявляти стародавні могили, збирати етнографіч¬ний та фольклорний ма¬теріал. Інколи Шевченко так захоплювався цією справою, Що забував про поезію.
У 1846 році могилами Переп’ят і Переп’ятихи зацікавились історики. У червні цього ж року Тарас Шевченко в складі археологічної експедиції приїздить на розкопки мо¬гил, що біля Фастівця. Тарас Григорович перебу¬вав у селі до середини жовтня 1846 р. Всі фізичні роботи виконували селяни-кріпаки, з якими Шевченко мав теплі та дружні стосунки. Після роботи Тарас Григорович повертався на но¬чівлю у Фастівець. Від селян Шевченко багато чув легенд та пісень про народних ватажків. Усі перекази поет слухав з великою увагою і робив записи.
З голосу Оксани Зорівни Тарас Григорович записав досить відому в народі пісню «У Києві на риноч¬ку». Пізніше Шевченко співав цю пісню в домі вчителя Д і. Красновського. Саме від його дру¬жини Єлизавети Микола Лисенко записав мелодію до цієї пісні Отже, голос кріпачки дійшов до всім відомого композитора Миколи Лисенка.
Дослідження розкопаних могил під Фастівцем на¬дихнули поета на створення творів з образами роз¬ритих могил. Ведучи розмови з міс¬цевими селянами, Шевчен¬ко цікавився історією Фастівщини. З вуст Мартина Ліпського Тарас Григоро¬вич записав пісню про Семена Палія, дізнався багато цікавого про слав¬ні походи фастівських козаків.
Зібрані Шевченком іс¬торичні матеріали залиши¬ли досить помітний слід в його творчості. В своїх творах Т. Шевченко не раз описує героїчні под¬виги фастівського полков¬ника Семена Палія в боротьбі зі шляхтою.
.
Малюнок художника з Фастова Миколи ВОВЧКА запропонували «Витокам» члени юнкорівського пос¬ту Фастівської середньої школи № 10

Оспівала наше рідне місто, його славну історію відома українська письменниця Чередниченко Варвара Іванівна, яка народилася 4 (16) грудня 1896 року в Києві. Закінчила Історико-філологічний факультет Вищих жіночих Курсів у Києві, по революції працювала на педагогічній роботі в Харкові. Авторка Історичного роману «Фастів», опублікованого в 1971році.
В романі змальвано образ фастівського козацького ватажка Семена Палія. У підзаголовку зазначено «Роман-хроніка1680 – 1710 років», а закінчується твір позначкою: «кінець першої книги». В.Чередниченко твір обмежила у часі, охопивши 1680-1684 роки.
Головну канву твору становить “доля Семена Палія (справжнє прізвище –Гурко) й знелюдненого в останній чверті XVII століття Правобережжя України, що його береться відродити хоробрий і завзятий полковник, поселивши на Фастівщині свій полк разом з родинами й зробивши Фастів своєрідною фортецею для захисту північних земель від ворогів”.
Семен Палій (1640-1710) – військовий діяч, полковник білоцерківський (фастівський), керівник визвольної боротьби проти польської влади на Правобережній Україні наприкінці 17 – на початку 18 століття

Семен Палій – полковник фастівський
Назва роману В.Чередниченко визначилася темою, оскільки всі події розгортаються навколо Фастова. “Збудувати фортецю з містом – справа не одного року. На руїнах древнього Фастова було багато цегли: адже тут стояв біскупський пишний костьол, фортеця, єзуїтський монастир з колегією та замок з друкарнею, бернардинський монастир з костьолом. А ще ж і ратуша та всі міські будівлі.
Фастову ще король Сигізмунд ІІ 1601 року дарував магдебурзьке право та два ярмарки на рік”,– говорить авторка.

Церква Семена Палія

Микола Герасимович Глухенький
У 1966 році побачив світ роман “Коліївщина” М.Глухенького, нашого земляка, відомого письменника. В романі змальовано народне повстання гайдамаків у Фастові, його ватажка Швачку. В 1968 році вийшов з друку ще один роман на цю тему – “Колії.”

В музеї М.Г.Глухенького

В газеті «Перемога» від 13 липня 2002 року на літературно-мистецькій сторінці було відзначено, що «у фастівчан, закоханих у поетичне слово, визрів новий проект: започатковується майбутня колективна збірка поезій.На громадських засадах працює редакційна колегія, яка відбере із запропонованого матеріалу й рекомендуватиме до друку найкращі твори авторів…»
Саме в цьому номері вперше було надруковано вірш Анатолія Древецького «Фастову».

Фастів стародавній

Кажуть, не буває синіх Лебедів.
Тільки ж наді мною синій пролетів!
І було це вранці на річці Ірпені.
Де ловив я рибу з синами на зорі.
Сонце над водою тільки-но зійшло,
Не гойдає хвиля човен і весло.
Скупаний у небі лебідь пролетів,
І собою сонце він на мить закрив.
Сталося, як в казці, все переплелось,
І тисячоліття враз перенеслось…
Бачу я під лісом посол Фаст стоїть,
Думає-гадає: “Що його робить?
Де побудувать тут нове місто — міць,
щоб київського князя землі боронить?”
На Унаві-річці Фаст те місце віднайшов.
На високій кручі храм побудував.
А навкруг — хатини почали рости,
У садки убралися, що стали цвісти.
Народився Фастів — нове біле місто,
Київ захищав він завжди від ворогів.
Увійшли в історію його славнозвісну
Бенардос, Шевченко. Швачка і Палій.

Пам’ятник Бенардосу в Фастові

Василь Павлович Сичевський
В газеті «Перемога» за 28 березня 2001 року повідомлялося, що у видавництві «Поліфаст» готується до друку збірка літературних праць фастівських авторів.
В цьому ж номері було представлено творчість Василя Сичевського. Василь Павлович Сичевський – український письменник, поет, режисер і драматург народився 31 грудня 1923 року в м. Фастові. Воював на Північно-Західному, Степовому і Другому Українських фронтах. На пам’ять лишилися ордени і медалі, в тому числі і медаль „За оборону Києва”.
Василь Сичевський – заслужений працівник культури, член трьох творчих спілок: письменників, кінематографістів, театральних діячів. За його творами зняті кінофільми: „Ніч перед світанком”, „Украдене щастя”, „Платон мені друг”, „Спокута чужих гріхів”. Захоплюють читача п’єси: „Гордіїв вузол”, „Не зрадь себе”, „Чаклунка Синього виру”, „Земні тривоги”, романи „Чорний лабіринт”, „У кожного своє пекло”, „Підірваний рай”.

Карта Фастова кінця 18 – початку 19 століть

Фастів

Ордою битий, шляхтою замучений,
Царевими послами не приручений,
Стоіть над кручами понад Унавою
Козак порубаний, укритий славою!
Лиха навала з дальньої межі
На списи підіймала, на ножі
Хоч кров із ран йому і досі ллється,
Та мій козак не гнеться, а сміється.
Вола мулла. Скрегоче ксьондз зі злості,
А козарлюга точить шаблю об ворожі кості.
Він непоборний. Наче та гранітна скеля,
У високості голубій душі його оселя.
Там славний його рай, жаданий з віку вирій.
Стоїть козак на Україні милій!
Ніколи я не хвастав, ні,
Що народився в славетному Фастові.
На високій горі над Унавою, над красою її величавою.
Унава,Унава!
Козацькая слава!
Твоя сховала течія
Бунчук Семена Палія.
У пам’яті колишуться тумани,
І синій ліс за сивою рікою.
Я притуливсь на підвіконні , біля мами,
Тулюся до плеча її щокою.
Унава! Унава!
Дитяча забава,
Розбризкане в сонці чуття!
У кожній краплині, У кожній іскрині
Моє ще нежите життя.
Яке то щастя впасти у траву
На березі притихлої Унави,
І слухать серцем, як віки гудуть,
Як проростають квіти й соковиті трави.
Унава! Унава!
Чаклунські заплави.
Прадавні казки в комишах.
Сміється і плаче
Прозора, дитяча
Іще не ущербна душа.
А внебі, там і серед дня
Горять, виблискують яскраві зорі,
І піднімається із небуття
Козацька слава в світові простори.
Унава! Унава!
Козацькая лава
У стогоні тисяч копит,
У скреготі шабель
Виборює право
У власному домі
Хазяїном жить!
Доземно вклоняюсь історії своїй.
Вона у кожній річці, в кожнім полі.
Я дякую своїй нелегкій долі
За те, що я живу на цій святій землі!
І хай простить мене мій славний Фастів,
Що скільки літ я ним перед
Людьми не хвастав.
Він жив в мені глибоким серця
Щемом
І вилився в скупі рядки короткої
Поеми.

На берегах прекрасної Унави

Моєму рідному місту
Р.Коломієць

На тихих берегах Унави ,
Серед дібров, гаїв, лісів.
Стоїть містечко старовинне –
Твердиня славних козаків.
Семен Палій святив тут зброю.
Хмельницький коней напував,
Громи віків шуміли над тобою
Та ти стоїш – і лише
кращим став.
Тебе палили, руйнували,
Топили у крові людській,
Чужинців чоботи топтали,
Та все ж лишився ти живий.
Відомім людям в нашім краї
Колись бувати довелось;
Тут був Шевченко й декабристи,
Професор Буйко й Бенародос.
В своїх піснях і віршах славних
Тебе прославили навік
Кирил Стеценко і Косовський,
Що з Веприка неподалік.
За тебе голови поклали
У грізнії воєнні дні
І Заборовський, І Лянгасов
Та інші славнії сини.
Твоя земля полита кров’ю
Синів і правнуків твоїх.
За нашу волю, мир і спокій –
Нам вік молитися на них.
Нам слід любити своє місто,
Його сумлінно прикрашать, садити квіти і дерева,
Новий собор побудувать.
Нехай пишається наш Фастів
Своїми славними людьми,
За їх звитяжні добрі справи,
Що славлять місто день при дні.

Фастів сучасний

У газеті «Перемога» від 17 квітня 1996 року опубліковано розпорядження голови Фастівської міської Ради народних де¬путатів про проведення конкурсу на кращу пісню про Фастів.
З цією метою затверджено положення про конкурс, склад організаційного комітету та склад жюрі конкурсу.
3 липня цього року відбулося засідання оргкомітету, відкри¬ваючи яке Л. І. Дяченко, заступник голови міської Ради на¬родних депутатів, зазначила, що на конкурс надійшло немало цікавих текстів, окремі з яких уже покладено на музику, деякі вже мають 1 виконавців. Людмила Іванівна запропонувала (аби конкурсанти були в рівних умовах) відділу культури міськ¬виконкому провести конкретну роботу з кожним автором, ком¬позитором, виконавцем, підготувати оглядовий концерт, ознайомити фастівчан з текстами пісень про місто через міськрайонну газету «Перемога» та радіостудію «Веста»
Конкретні пропозиції щодо подальшої роботи оргкомітету та жюрі внесли Е. А. Орловський, завідуючий відділом куль тури міськвиконкому, Н. П. Баннікова, завідуюча оргвідділом секретаріату Ради, Ф. І. Бураков, викладач дитячої музичної школи, В. М. Юрасов, директор міського клубу. /
Зокрема вирішено, що пісця-переможець звучатиме на Дні міста Фастова, а це — вересень 1996 року. Звісно, є можливість представити пісні про Фастів і під час концерту, приуроченого 5-й річниці Незалежності нашої держави.
Отож, шановні фастівчани, знайомтесь з текстами пісень, надісланими на конкурс. Свої враження, пропозиції надсилайте у міський відділ культури. Телефон: 5-35-21.

Рідний Фастове мій
Слова та музика Ф. БУРАКОВА
Над Унавою сонце встає,
Прокидається місто моє.
Я на пагорбі вранці стою
Бачу землю свою.

Приспів:
Рідний Фастове мій,
Місто добрих надій,
В своїм серці несу
Я твою красу.
Козаки тут герої росли.
Гордо стяг Палія пронесли,
Бенардоса яскрава дуга
Зло несла ворогам.
Приспів.
Ти багато крізь біди пройшов,
Але в розквіті щастя знайшов,
Місто древнє моє й молоде,
Твоя юність цвіте.
Приспів.
Над Унавою сонце встає.
Прокидається місто моє
Зустрічаємо разом зорю.
Нову долю свою.
Приспів

Фастів середини 19 століття

Вогні рідного міста

Козацька слава Фастова

Слова К.Стрілець-Каблюк
Муз. О.Березанського

А роки летять,
Повиті в далекім тумані.
Купатись ідуть
В дивоцвітах чарівних каштанів.

Приспів:
А скільки води
Віднесла у століття Унава,
Гуляла і в нас
Козацька могутняя слава.

Гуляв батько наш
Палій берегами Унави.
Тремтіли враги —
І не раз у бою програвали.

Приспів

Фашистські кати
На землю святу посягапи,
Та наші батьки
До смерті за волю стояли.

Приспів.

1 досі ще танк
Стоїть на своїй висоті,
А Слави Курган
Нагадує нам дні святі.

Приспів.

Квітучий наш край
Не раз кров’ю святою полили,
Щоб наші діти
За нас ще прекрасніше жили.

Приспів.

Пісня про Фастів
Слова М.Родіна

Вічно стоїть на узгір’ї
Місто хороше моє,
Ніби весна на подвір’ї —
Мирне щодення кує.

Приспів:
Зоряний Фастів, де знайдеш краще
Жити, трудитись, рости.
Люди вставайте, зорю зустрічайте,
Сміло ідіть до мети.

Ми, славнозвісні нащадкн
Героя, борця Палія.
Труд принесе нам достатки.—
Заповідь щира моя.

Приспів

Фастів, ти став незалежним
Так. як Вітчизна твоя,
Крок до свободи — безмежний,
Дружний під спів солов’я.

Приспів.

Серце бентежить Унава
Чиста, мов цвіт, чарівна,
Ти наша гордість і слава —
Кличе на подвиг вона.

Приспів

Гляньте, як дружно каштани
В небо стріляють свічки,
Фастів,ти вартий пошани,
Наче конвалій пучки.
Приспів

На берегах сивої Унави

Батьківський край

Слова Є.Щуренка
Муз. Ю.Маркова

Срібна Унава хвилями грає,
Сходить світанок в краплинах роси.
Доброго ранку, батьківський краю,
Фастове рідний, місто краси.

В довгій розлуці
Завжди страждаю.
Образ твій в серці ношу, як носив.
Добрий день, милий батьківський краю,
Фастове рідний, місто краси.

Тихо на землю вечір спадає.
Міцно заснули діброви й гаї.
Доброї ночі, батьківський краю,
Фастове рідний, місто краси.

Місто над Унавою

Слова В.Яновського

Над Унавою місто казкове
Поринає у сутінь садів
Й засинає під спів колисковий –
Кастаньєтний мотив поїздів.

Приспів:
Фастове сивий,
юний, красивий, ти наче сад розквітай.
Тихе світання
Й перше кохання
В серці збудили май.

Ясні зорі засяяли в небі,
Розливається пісня навкруг…
Мені більшого щастя не треба,
Якщо поруч зі мною друг.

Приспів.

Розквітай, наше славнеє місто.
Калиновий землі дивоцвіт,
Над тобою сузір’їв намисто
Пломенить, виграє шістсот літ.
Приспів.

Столиця мого серця
Слова Л.Урлапова
М.М.Гречина

Не всім містам судилось буть столицями-
Не всі й дерева високо ростуть.
Нехай хто скаже спогорда:
«Провінція» –
Та знаю я – моя столиця тут.

Приспів:
Адже тут, саме тут, мої друзі живуть,
Адже тут, саме тут, мої діти ростуть.
Тут знайшла я навік зорю щастя свого –
В столиці серця мого.

Вітає ранок Фастів електричками,
Чарує вечір солов’єм в гаю.
І посмішками рідними і близькими
Полонить душу молоду мою.
Приспів.
Де б не була, яких спокус не бачила б,
Та я завжди вертаюся сюди,
Й хвилююся, немов перед побаченням,
Мені це місто рідне назавжди.
Приспів.
Нехай хтось каже спогорда – «Провінція»,
Але ж і ріки з джерелець течуть.
Ну й що з того, що Київ є столицею?
Мені це місто рідне назавжди.
Приспів.

Мій Фастів-моя Україна
Слова Г.Ластівки

Україно моя! Ти багата і бідна,
Так хочеться щастя тобі побажать,
Я вірю, я знаю! Добробут, достаток
Треба разом всім нам здобувать!

Фастів – місто моє стародавнє,
Тете я всім серцем люблю,
Це твоїми шляхами йшли козаченьки,
Тут гетьмани думали думу свою…

І в роки, коли твою землю топтали чужинці,
Вони не зуміли тебе полонить,
Бо люди твої – роботящі і мудрі,
Тепер їх нащадкам тут велено жить!

Над ставом. де верби схилились в задумі,
Де квітне весни розмаїть, там храм невеличкий.
Відроджений знову
Як символ любові й надії стоїть.

Фастів- місто стародавнє.
Як багато усього ти знав у житті.
Ось і знову весна, і розквітнуть каштани,
і співом пташиним озвуться гаї.

Часто трапляється так, що десь поруч живе неординарна, талановита людина, а школярі того й не знають. У їхній уяві складається враження, що десь далеко, жили чи живуть відомі митці, про яких знає вся Україна, Європа, світ — тут же, у малій батьківщині, таких немає. На щастя, у нас є талановиті, неординарні особистості. Фастівська земля багата талантами, треба тільки їх помічати та відкривати для себе, і тоді ще милішим, дорожчим і більш значущим стане рідний край.
Зміна епох диктує свої пріоритети, незмінною ж цінністю, етичною й логічною необхідністю залишається відчуття рідного краю. Рідний край – той, що народжує, той, що навколо нас, той, що постійно відлунює в нашій душі. Він частка тієї сили, яку особистість зберігає протягом усього життя. Рідний край викликає особливі почуття, бо він частка тієї рідної сили, яку особистість зберігає упродовж усього життя. Земля, де людина народжується чи самостверджується, супроводжує її завжди, упродовж усього життєвого шляху, у період вільних міграцій стає «малою батьківщиною», реальністю не лише фізичною, а в більшій мірі – духовною й етичною, бо здійснює помітний вплив на формування елементів світогляду й уподобань особистості.
Звичайно ж, на цьому наша робота не закінчується. В нас є задумки по дослідженню й інших нерозгорнутих сторінок історії та літератури нашого рідного краю.
Головне, ми зрозуміли, працюючи в цьому проекті, що наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ми переймаємо у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то не було б зроблено тисячі відкриттів, вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету. Ми б не мали історії!
А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

О Фастівська земле,
Наш зоряний краю,
Козацької слави колиска свята,
Ірпінь і Унава тут хвилями грають,
І дух Палія над тобою вита.