Есе  за темою: «Школа майбутнього» учениць 9-В класу Захорольської Діани, Козленко Ольги, Драгун Єлизавети (2014-2015 н.р.)

Система освіти – один з найголовніших пріоритетів кожної держави світу. Якість цієї системи зумовлює розвиток або падіння держави у майбутньому. Тому, безумовно, влада кожної країни намагається як найякісніше реформувати цю гілку. Та чи можуть люди, які закінчили навчання багато років тому, знати, які новітні технології існують, як їх використовувати, які потреби має держава та кожне підприємство? Певно, що ні.

Візьмемо предметно: Україна. Дніпропетровська область. Місто Дніпродзержинськ. Гімназія № 11. Урок хімії. Лабораторна робота. Чи ні? Тут хто як назве, адже реактивів не вистачає, бо  понад 30 років не поновлювались. Деякі речовини вибухові, отруйні, а деякі визнані прекурсорами, тому, наприклад,  кисень із марганцівки добувати заборонено. Ми розуміємо значення боротьби із виготовленням наркотиків, але невже мають страждати за це діти? А чи є компроміс? А чи можемо ми вивчати хімію без реактивів та сучасного обладнання? Можливо!

Відсутність реактивів – простір для розвитку системи освіти. Розв’язання проблеми ми бачимо в забезпеченні навчальних закладів інноваційними технологіями. Процес навчання буде цікавішим, ефективнішим і більш пристосованим до реалів життя та запитів роботодавців.

Уявимо урок хімії 2020 року. Учні заходять в аудиторію і кожний починає працювати з персональним планшетом. Заходить вчитель. /Живу людину не замінить жодна машина./ Розпочинається урок. Вмикається електронна система. З’являється голограма  і всі присутні спостерігають за протіканням віртуальних хімічних реакцій. Молекули розпадаються до атомів, які перегрупіровуються в нові речовини.  Який захоплюючий процес пізнання! Раніше ми бачили це тільки у фантастичних кінофільмах, а зараз спостерігаємо на уроках. Кожний учень складає рівняння реакцій на екрані планшету, проходить тестування on-line, всі результати лабораторних та практичних робіт передаються на електронну дошку вчителя. Ніяких зошитів та конспектів. На іншому уроці робота в групах. Вивчаємо каучук, гуму. В Інтернеті знаходимо відео про процес добування натурального каучуку з соку дерева Гевеї, процес вулканізації та добування гуми, а інші знайшли відео про вторинну переробку гуми та створили власний екологічний проект. Наприкінці уроку групи презентують свою роботу на уроці.

А що буде, якщо учень захворів? Та це в 2020 році не проблема. Він через Інтернет підключається до камер в аудиторії і стає присутнім на уроці. А якщо вчитель хворіє? Та й що. Є ж Skype! Вчитель проводить урок віртуально. Та ще один плюс: полегшення життя школярів в прямому сенсі. Жодних підручників. Користь для хребта кожної дитини та тропічних лісів Південної Америки.

Ми впевнені, що найулюбленішим уроком кожної дитини стануть «Основи здоров’я»! Наша вчителька  хімії викладає цей предмет також. І тренінги, які вона з нами проводить, будуть ще цікавішими. Що може бути більш захоплюючим, ніж дивитися на цунамі, землетруси, падіння метеоритів, відчувати себе частиною природи, навчатися захищати її та себе, своїх близьких від наслідків надзвичайних ситуацій. Хіба можна порівняти цей процес із спостереженням за картинками в підручнику? Як можна за підручником пояснити дітям степів, що таке селі і як себе поводити під час сходження снігових лавин?

До речі, місто Дніпродзержинськ визнають зоною екологічної катастрофи. Наші мешканці кожного дня спостерігають «лисячі хвости» над металургійним заводом або графітові пилинки на листочках дерев. Забруднені повітря, води Дніпра та ґрунти. Небезпечний рівень радіаційного забруднення. Учні гімназії використовуючи мережу Інтернет матимуть унікальну можливість перейняти досвід інших людей у вирішенні екологічних проблем.

Шкода лише те, що ми навчаємось зараз, а не в 2020 році… То може нам стати вчителями? Ми віримо, що ця професія стане однією із найбільш благородних, визнаних і цікавих. Адже перевірка зошитів залишиться в минулому. Електронна система сама буде оцінювати результати учнів, ніхто не скаже про корупцію або нелюбов комп’ютера до особистості учня.

Ми сподіваємось, що в майбутньому система освіти буде реформуватися з урахуванням новітніх суспільних потреб та бажань учнів вже зараз використовувати інноваційні технології під час навчального процесу.

І найважливіше на наш погляд. Проведення уроків-тренінгів з використанням планшету для кожного учня, інтерактивної дошки, Інтернету в кабінеті  дозволить залучити до роботи кожного учня! Недаремно технології називають інтерактивними. Діти будуть не лише присутніми на уроці, кожний буде активним учасником! Адже колись ці учні стануть депутатами Верховної Ради, директорами заводів! Як можна виховати людину, яка свідомо не буде засмічувати своє місто, вулицю, на якій живе, яка буде прагнути  змінити свою країну, якщо вона звикла 11 років просто сидіти на уроках і мріяти, щоб її не викликали до дошки?

Повернемося до початку…  Якщо новітні технології прийдуть до нашої гімназії тільки в 2020 році або пізніше, чи зможуть випускники та вчителі бути учасниками процесу перетворення нашої держави на європейську країну? Як ці випускники будуть навчатися в університетах? Як будуть працювати на сучасних підприємствах? Як вчителі будуть навчати дітей, якщо деякі навіть  не вміють користуватися сенсорним екраном? На скільки років затягнеться  процес змін?

Отож залишається лише вірити, що Дід Мороз існує, і наша мрія  здійсниться вже в цьому навчальному році.