Історія Стрийської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7

 Моя школа – одна з 2000 шкіл у “Відкритому світі”

140 – річний ювілей Стрийської загальноосвітньої школи                           І-ІІІ ступенів №7

Відповідно до рескрипту Міністерства знань і освіти Австрійської імперії  від 18 грудня 1872р. № 15628 в Стрию було дозволено заснувати реальну школу.

         Початок першого навчального року в Стрийській Вищій реальній школі, яка знаходилась у приміщенні сучасної СЗШ №7, відбувся 1 вересня 1873р. Було відкрито перших чотири класи. Директором школи був призначений Еразм Місінський. Цісарсько-королівська Вища реальна школа в м. Стрию проіснувала до 1880р.  

У цісарсько – королівській Вищій реальній школі за весь період її існування викладалися такі обов’язкові навчальні предмети, як релігія, польська та німецька мови, географія, геометрія, історія, фізика, хімія, до необов’язкових  предметів відносилась не тільки співи  і гімнастика, але й українська мова та історія рідного краю. Протягом цього періоду у школі працювало 25 викладачів. З 1880р. по 1888р. була реорганізована в гімназію, яка проіснувала до 1942 року.

 1886 році будівля гімназії згоріла під час великої пожежі міста і була відбудована у 1887 році. Це був чотирикутник з двома однаковими фасадами. Територія навколо гімназії була викладена бруківкою, по периметру висаджені дерева з кулястими кронами.  Перед фасадом від вулиці  Собєского поляки встановили пам’ятник  С. Кілінському- герою визвольної війни під проводом  Костюшка.

Гімназію в різний час закінчило чимало визначних діячів української культури, політиків та науковців, зокрема тут навчалися:

–         Блаженніший Кардинал Іван Любачівський, Верховний Архієпископ Української Католицької Церкви, Кардинал Вселенської Церкви;

–         Степан Бандера – Провідник українського народу;

–         Олекса Гасин- Шеф Штабу УПА;

–         Володимир Тимчій (Лопатинський) – Крайовий Провідник ОУН;

–         Іван Мірчук – ректор Вільного Університету в Мюнхені    (1947-1961 рр.), член-кореспондент Баварської Академії наук;

–         Степан Охримович – Крайовий Провідник ОУН, автор праці «Український націоналізм», яка стала основою ідеологічного вишколу членів ОУН;

–         Дмитро Яців – член уряду Ярослава Стецька;

–         Володимир Горбовий – вояк Української Галицької Армії, адвокат українських політичних в’язнів;

–         Лев Ребет – окружний провідник Стрийської округи ОУН, професор Українського Вільного Університету;

–         о.Андрій Бандера – посол до Національної ради (парламенту) Західно-Української Народної Республіки;

–         Петро Мірчук – голова Союзу Українських Політв’язнів в ЗСА, довголітній член Крайової Управи ООЧСУ і Крайової Ради УКК.

–         Філарет Колесса – композитор, академік Української Академії Наук, професор Львівського університету;

–         Олександр Колесса –  один із засновників Загально-Української Ради у Відні, голова дипломатичної місії ЗУНР у Римі, професор Карлового університету в Празі;

–         Корнелій Макушинський – відомий польський письменник;

–         Володимир Охримович – член Русько-Української Радикальної Партії, засновник Національно-Демократичної Партії, голова Української Трудової Партії.

З 1942 до 1944 року в частині приміщення школи знаходився мадярський військовий лазарет.  При відступі фронту ця частина будівлі зазнала пожежі і була знищена.

 З 1 вересня 1944 року  була відкрита семирічна чоловіча школа №7 з російською мовою викладання. З 1 вересня 1944 року по 02 листопада 1962 року директорами школи були Прохоров Г.Ф.та Вальков І. З 1953 року школа була реорганізована в середню школу. З 1 вересня 1954 року в СШ №7 розпочали навчання і дівчата.   У  1961 році методом народної будови було  відбудовано  частину  зруйнованого  приміщення школи. З  1962  по 2002 рік  очолювали школу  Анохіна Ельвіра Іванівна, Платонова Алла Володимирівна, Костюк Раїса Олексіївна, Дзюба Володимир Дмитрович, Вакуленко Павло Іванович, Дмитренко Віра Ярославівна.  З 11 жовтня 2002 року директором школи працює  Білинський Ярослав Богданович, вчитель вищої категорії, вчитель – методист.

 В 1995 році школа отримала статус української і розпочала роботу над творенням нової, гуманної, творчої освіти.

 Навпроти  школи  височить пам’ятник людині, яка стала легендою – Степану Бандері. Бронзова постать з гордо піднятою головою, весь у польоті, у боротьбі, здається , от – от зійде з п’єдесталу і попрямує назустріч вітру. Відкритий пам’ятник 29 червня 1992 року, скульптор Іван Самотос  та архітектор  Володимир  Каменщик.

На споруді школи встановлена меморіальна дошка  Василю Шевчуку, капелану УПА Закерзоння,  який з 1920 по 1923 роки був учнем гімназії.

         З нагоди відзначення 1 січня 2009 року столітнього ювілею від дня народження великого Провідника української нації Степана Бандери на будівлі школи розмістили меморіальну дошку.