Есе учнів 8-А класу: Савченко Олександри та Карпічева Єгора (2014-2015 н.р.)

Школа майбутнього – це перш за все високо обладнане місце для навчання та пізнання учнями себе і навколишнього світу. Більшість навчальних закладів  в Україні не відповідають вимогам сучасної та високорозвиненої у технологічному сенсі Європи, адже в українських школах та університетах обладнання є дуже старим. Можна сказати, що ми знаходимося в середньовіччі!

Ми вважаємо, що  кабінети , які мали б сучасну техніку, кращі для навчання, бо молоді цікавіше було б навчатися. Технічне оснащення являє собою  результат праці винахідників,  демонструє можливість розвитку людства в багатьох галузях.

В даний момент в деяких кабінетах вже є мультимедійні проектори , але не завжди ними зручно користуватися за відсутності затемнення.  Тому на вікнах має бути темна фіранка, яку можна опустити чи підняти в будь-який момент.

Якщо вчитель через проектор демонструє  на дошці відео хімічного досліду, а екран виготовлений був в 70-х роках минулого століття! Полімерний матеріал екрану не вирівнюється через «старість» та зображення деформується. Чи цікаво учням дивитися на таке зображення,  якщо в руках вони мають сучасні сенсорні мобільні пристрої?

Уявимо, що в кабінеті хімії  інтерактивна дошка та у кожного учня під час уроку в руках планшет! Необхідні відео дослідів або виробництва учні самі знаходять в Інтернеті, під час групової роботи  створюють власний проект та презентують його класу. Кожний залучений до праці та бачить свій реальний внесок в роботу групи.  Хтось в групі шукає необхідну інформацію із різних джерел,  хтось створює буклет в програмі Publish і тут же роздрукує для всього класу на принтері під час уроку, а хтось створює мультимедійну презентацію та розсилає її електронною поштою для всіх учнів гімназії. Виконання всіх контрольних та самостійних  робіт виконується на планшеті, електронна програма виставляє незалежну оцінку як ЗНО для випускників. Не буде більше нарікань, що комусь оцінку поставили необ’єктивно, бо  вчитель  його «не любить».  Вже існують розробки віртуальних хімічних лабораторій, з якими учні під час уроку або вдома можуть працювати on-line. Цікаво, що кожний виконує своє завдання,  і поки  не знайде правильну відповідь до наступного кроку перейти не може! Оцінка виставляється програмою та надсилається на електронний пристрій вчителя та залишається в пам’яті електронного журналу.  Ми поки що спостерігаємо використання  інтерактивних дошок  тільки в новинах телеекранів, а в кабінетах гімназії це тільки мрія!

А чи бачили ви художню стрічку «Залізна людина»? Уявіть собі, що ефекти доданої реальності, трьохвимірної графіки вчитель хімії буде демонструвати через голографічний проектор! Учні будуть обожнювати ці уроки! І це вже реально! Це вже працює в світі! Колись Жюль Верн описав підводний човен в своєму романі і це була фантастика! Чому ж ми не можемо повірити, що в скорому майбутньому будову атома чи хімічні властивості будуть вивчати на уроках в 3D?!

Також, було б цікаво, якщо в майбутньому  парти могли автоматично складатися, а стільці збиратися та міняти своє положення.  Наприклад, діти написали теоретичний матеріал  і в них почалась робота  в групах . Учитель  натискає кнопочку і стільці учнів автоматично збираються у коло. Якщо учням потрібно поставити сценку, попрацювати в групах,   і всі стільці стають у декілька рядів, залишаючи місце для рухів школярів.

Важливим аспектом в розвитку дитини є її оточення, а саме однолітки та друзі.  Хто сказав, що ми маємо ділити дітей по рокам народження?!  Чому  в сучасному, як здається,  суспільстві залишилась стара індустріальна система поділу  дітей?!  Деяким дітям краще навчатися вранці, деяким після обіду, одні діти успішні в певних предметах, в свою чергу іншим учням до вподоби зовсім інші. Потрібно започаткувати нову систему поділу учнів за новими критеріями, бо діти в цих класах будуть співпрацювати , а співпраця-застава успіху. Дітей в теперішній час вчать знаходити тільки одне рішення певної проблеми, умови якої мають інтерпретувати лише певним чином. Учням говорять , що рішення одне і воно прописано  у підручнику, а дивитися на відповіді, які звичайно надруковані наприкінці підручника не можна, бо це не правильно, так як і користуватися готовими домашніми завданнями.  Учнів вчать знаходити відповіді лише одним шляхом, без можливості пошукати інший швидкий і ефективніший спосіб. Але, за наявності в учнів на уроках тільки підручника та вчителя як єдиних джерел інформації, вони не зможуть знайти альтернативні рішення проблем.  Працюючи в групах ми навчаємося спілкуватися між собою, розуміти і поважати іншого, працювати на результат всієї команди.

Отож, ми вважаємо, що  сучасне обладнання кабінетів інтерактивними пристроями, вільний  доступ до мережі Інтернет допоможе підготувати майбутнього професіонала в будь якій галузі,  виховати активного громадянина своєї країни.