Ignatius Yasyukovych managed the Dnieper metallurgical factory in Kamenskoe village, Ekaterinoslav province, and brought the company to the European level. He was the head of Putilov’s plants of the Russian Empire. Originally Lithuanian, Ignatius Andre Yasyukovych was born on November 1 , 1847 , in the noble family. He studied in Vilno, then he entered the St. Petersburg Institute of Technology. He received an engineering degree and went to work at Kozlov-Voronezh-Rostov railway. At that time the Russian Empire tried to establish production of trains, instead of buying them abroad. Ignatius Yasyukovych was sent to study in Germany and Belgium. He became an engineer of Ryazan-Ural Railway and he also became a docent at the St. Petersburg Institute of Technology. He was only 26 by that time.In 1876, Ignatius Yasyukovich became a chief engineer of Nevsky companies, which produced* locomotives. In 1844 , he ran Putilov’s factories in St. Petersburg. Warsaw steel plant and Belgian stock company named Kokkeril decided to build a metallurgical plant in Kamenskoe village, Ekaterinoslav province.One of Belgian banks opened a credit account for 500 thousand rubles on the name of Yasyukovich, the future director of the plant. Ignatius arrived at Kamenskoe with his pregnant wife Bronislawa and three children.The family lived in a house on the waterfront.The plant began to develop with a speed that could only be compared with Ford’s company in the US. And Kamenskoe became the metallurgical center in the south of the Russian Empire. The initial capital of the company has tripled to 15 million rubles. A wave of residental development began in the city on the background of economic prosperity. Yasyukovich became a patron –the school for children ,the gymnasium , the Orthodox church and church of St. Nickolas were built on his money. Roads, parks, houses for workers were constructed, balls and performances were held by the expense of Dnieper Metallurgical Society .Yacht club, tennis and football sections were started off on the river Dnipro. Kamenskoe was a real town with the population of 2 thousand people in 1888, and with the population of 40 thousand people in 1914. And Ignatius Yasyukovych got a new assignment* as a chairman of the South Russian Dnieper Metallurgical Company and went to St. Petersburg. In Kamenskoe Yasyukovych’s son Paul was buried , when he died at the age of 5. Ignatius Yasyukovych celebrated the 25-th anniversary of the Metallurgical Society in this town. Ignatius was awarded by the Order of St. Vladimir 4-th degree for achievements in the industry. Ignatius Yasyukovych died from the desease on August 26, 1914, at his estate in Kutno , Warsaw province.
Ясюкович Ігнатій керував у свій час Дніпровським металургійним заводом у селі Кам’янське Катеринославської губернії та вивів підприємство на європейський рівень. Також він був керівником Путилівських заводів Російської імперії. За походженням литовець, Ігнатій-Андрій Ясюкович народився 1 листопада 1847 року в місті Ковно (Литва), в дворянській сім’ї. Навчався у Вільно, потім вступив до Петербурзького технологічного інституту. В 1869 році отримав диплом інженера та став працювати на залізниці Козлов-Воронеж-Ростов. В цей час Російська імперія намагалась налагодити виробництво потягів, а не закуповувати їх за кордоном. Здібний Ігнатій Ясюкович був відправлений на навчання до Німеччини та Бельгії. Після повернення до Російської імперії став інженером Рязансько-Уральської залізниці та доцентом в Санкт-Петербурзькому технологічному інституті. На той час йому було лише26 років. В 1876 році І. Ясюкович став головним інженером Невських підприємств, де будували паровози. В 1844 року він очолив Путилівські заводи у Петербурзі. 1885 року Варшавський сталеливарний завод та бельгійське акціонерне товариство «Коккеріль» вирішили збудувати в селі Кам’янське Катеринославської губернії металургійний завод. На ім’я Ясюковича, майбутнього директора заводу, один з бельгійських банків відкрив кредитний рахунок на 500 тис. рублів. До Кам’янського Ігнатій прибув разом з вагітною дружиною Броніславою та трьома дітьми. Сім’я займала будинок на Набережній. Завод почав розвиватися зі швидкістю, яку можна порівняти хіба що із підприємствами Форда в США. А Кам’янське стало металургійним центром ні Півдні імперії. Початковий капітал товариства збільшився втричі – до 15 млн. На фоні економічного процвітання в місті почалась хвиля житлової забудови. Ясюкович стає меценатом – на його кошти відкрито школу для дітей, гімназію, православну церкву та костел Св. Миколая. На кошти Дніпровського металургійного товариства споруджувались дороги, парки, житло для робітників, проводились бали та вистави. На Дніпрі був започаткований яхт-клуб, тенісні та футбольні секції. Кам’янське стало справжнім містом з населенням 2 тис. чол. у 1888 р., а в 1914 р. – вже 40 тис. чол. А сам Ігнатій Ясюкович отримує нове призначення як голова правління Південно-Російського Дніпровського Металургійного Товариства та їде до Петербургу. В Кам’янському похований син Ясюковича Павло, який помер у 5 років. Саме в цьому місті відсвяткував 25-річчя Металургійного товариства І. Ясюкович. Ігнатій був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня за заслуги в промисловості. Ігнатій Ясюкович помер від хвороби 26 серпня 1914 року в своєму маєтку в Кутно у Варшавській губернії.
Матеріали підготували та переклали на англійську мову учениці 10-А класу Савченко Олександра та Гуменюк Марія.
Дякуємо, дівчата!
