17 листопада 2015 р. відбувся дебют учнів СЗШ №38 , які стали акторами сучасного Форум-театру. 
 Цей захід став можливим завдяки активній участі школи у ХІІ Мандрівному міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays.
«Режисером- постановником» міні спектаклю стала Марія Ворончук, волонтерка з Донеччини, представник громадської організації «Наше майбутнє».
Глядачами були учні 9-х, 10-х класів та вчителі історії, правознавства, соціальні педагоги і педагоги-організатори міста Львова. Учні-актори самі запропонували декілька реальних історій, одна з яких лягла в основу сюжету міні-вистави.
За методикою класичного Форум-театру один з акторів є агресором, а також є жертва і кілька «нейтральних» учасників; агресора замінювати не можна, хоч це допомогло б вирішити ситуацію. Нажаль в реальному житті так не буває.
Вистава зупиняється в кульмінаційний момент: дискримінація, приниження, конфлікт. Після першого перегляду, глядацька аудиторія бере участь в обговоренні побаченого, пропонує варіанти вирішення. Потім відбувається ще кілька переглядів, де глядачі мають можливість в будь-який момент сказати «стоп» і замінити когосьз акторів на сцені. Всі, хто виходить на сцену, замінюючи когось з акторів і своїм прикладом створюють нову модель поведінки.Таким чином, це дає змогу знайти, зіграти, «прожити» складні життєві ситуації, отримуючи безцінний досвід.
Так відбувалося і на нашій сцені. Учні імпровізували і намагалися вийти з конфлікту. Усі присутні, актори і глядачі, могли спостерігати, як під час замін акторів виробляється алгоритм, створюється модель успішної поведінки у складній, на перший погляд, безвихідній ситуації.
Вчителі-глядачі висловлювали свої міркування щодо позиції окремих акторів та пропонували свої шляхи вирішення конфлікту, сцену якого програвали учні.
Під час рефлексії учні –глядачі на питання: «Що ми робили?»,висловили діаметрально протилежні думки. Один із старшокласників відповів: «Гралися», інший сказав: «Ми вчились шукати шляхи вирішення конфлікту».
Головний меседж міні-спектаклю: завжди можна знайти вихід з будь-якої конфліктної ситуації, головне щоб цього прагнули і хотіли обидві сторони.
Форум театр – це ще один засіб через «мову тіла», образи та творчість поговорити про проблемні та конфліктні ситуації в громаді та суспільстві, спробувати знайти альтернативні шляхи вирішення, розвинути критичне мислення та спробувати себе у акторській грі. 
Щиро дякуємо учасникам-акторам:
Бліхар Софії
Бліхар Соломії
Половинко Анні
Федяю Андрію
Венглінській Анастасії
Назар Софії
Міодушевській Анні
Рис Людмилі
Дідичу Богдану
Permalink
МОЛОДЦІ!!! Дуже гарна та ефективна форма роботи, особливо при розкритті теми “Протистояння буд-яким формам насилля”.
Permalink
Дякуємо! Повністю з Вами погоджуюсь. Саме завдяки Форум-театру кожен може побачити себе зі сторони і попробувати змінити щось в реальному житті.
Permalink
З великим задоволенням прочитала всі Ваші повідомлення і знаходжуся під враженням від того, що Ви зробили. Є багато прикладів методологічних способів роботи зі студентами, але, що важливо, не було б того, якби не ангажованість в справу такої кількості людей. Чи не думали ви про створення фільму на тему, як треба дебатувати?
Перевагою написаного є те, що, читаючи текст, бачу конкретні дії, які підтверджують Вами написане. Ставлення – супер!
Але ще стосовно Вашої дебати.
Тема, яку ви порушуєте в дебатах, є важливою з кількох причин: вона є невичерпаною, не буває так, що про права людини вже все сказано раніше, а скоріше, навпаки, а по-друге, вона вписуєтеся в важливі міжнародні дії.
Коли багато хто в різних країнах говорить на ту ж саму тему, що наш голос є сильніший і рішучішим. Перевагою є широка аудиторія, і я схвалюю таку цікаву форму.
У мене є лекція в своєму розділі з назвою «Яке право», яка вміщена в програмі занять на тему прав студента, прав людини і т.д. Що роблю? Під час перших 5-7 хвилин виставляю недостатні оцінки за що-небудь, ламаючи регламент; студенти пишуть каральні записки, яких – як форми оцінювання – немає в регламенті школи. Навіть якщо студенти на початку зацікавлюються захистом своїх прав, то з часом піддаються і погоджуються на наступну вже недостатню оцінку. Експеримент закінчую, записуючи тему «Яке право» і вислуховуючи їх реакцію – як вони себе почували? Що для них було складно?; раніше повідомляю їх, що то був експеримент. Під час тих занять стараюся теж відповідати на питання: чому наші права порушуються? Що можемо зробити, щоб то змінити?
На кінець року, коли підбиваємо підсумки студентських робіт, говорять, що то була одна з найкращих лекцій, оскільки самі переконалися, чому їх права порушуються.
А тепер трохи іншого мого досвіду.
Люблю використовувати дебати під час зустрічей з батьками; в Польщі популярно називати їх «інтерв’юшками». Опишу одну, яка найбільше запам’яталася.
Приготувала дебати – в моєму прикладі були то дебати оксфордські – і запросила батьків в ролі глядачів. Студенти вибрали одну з суспільних тем. Деякі студенти заангажувалися настільки, що навіть самі батьки не могли їх пізнати. До того ж, під кінець, батьки не тільки голосували, але також самі брали участь в дебатах в спеціально визначеному часі. Мої студенти завжди кажуть, що дебати оксфордські – то добрий спосіб для співпраці й навчання слухати інших.
Пам’ятаю, як один з батьків після закінчення зустрічі сказав мені, що повірив в можливості своєї доньки і раніше ніколи не допускав, що вона так може дебатувати. Пізніше ті ж студенти – так їм сподобалося бути активними – взяли участь в програмі «Молодь» і вчилися співпрацювати вже на міжнародній арені.
Щодо дебатів оксфордських, то:
• Мають бути дві кількох-особові команди, які презентують протиставні погляди на певну тему, який має бути виразно сформульований.
• Учасникам надається голос по черзі, але першим починає представник команди, яка захищає тезу.
• Під час дебати голос може надаватися слухачі, чітко окреслюючи, яку точку зору захищають, можуть також ставити пояснюючі питання.
• Установлюємо максимальний час виступу, за яким слідкує відповідальна особа.
• Усе закінчується голосуванням, коли глядачі вирішують, яка з тез була доведена в найбільш переконливий спосіб.
З найкращими побажаннями, Уля
Permalink
Надзвичайно приємно! Ми щиро вдячні за такий змістовний коментар, в якому стільки корисної інформації для нас!
Permalink
Мені приємно, що ви прочитали мій коментар. Відверто кажучи, дооцінюю Вашу роботу і з приємністю розповідаю про те, що роблю в школі, а тепер з великим теплом буду розповідати іншим про вашу діяльність. Сьогодні в школі проходив конкурс, олімпіада, але набагато більше люблю працювати з учнями проектним методом. Чому? Тому що вчимося всі співпраці, а тільки співпраця і праця в колективі може бути добрим способом для демократичної науки і створення громадянського суспільства.
Варто пам’ятати, що проектний метод є особливо корисний з точки зору стимуляції активності учнів які отримують завдання / проблеми і самі, на основі їх власного досвіду, вироблюють відповідне рішення, а потім представляють його своїм колегам і вчителів.
Проектний метод вчить навичок в різних областях і готує працювати в мінливих умовах громадянського суспільства. Дозволяє підготувати учнів використовувати теоретичні знання на практиці.
Останнього разу на навчанні – за моїм місцем роботи – працювала з групами гімназистів, і зокрема, вчилися в такий спосіб досліджувати місцеву історію. Локальна історія – це пристрасть, написала книжку про свою місцевість, і навіть з моїм двоюрідним братом, підготували настільну гру, але повернемося до головної теми. Після навчання підійшла до мене вчителька і сказала, що побачила деяких своїх учнів в новому світі.
– Якому?- запитала я.
– Особи, які зазвичай є мало активні на заняттях, тут виблискували, були заангажовані і активні. Не бачила, що вони такі хороші учні, – відповіла вона на моє питання.
І таким, власне, є проект; якщо вчитель правильно сформулює проблему, відкладе її до досвіду, покаже, як може працювати група, буде їх підтримувати і дасть учням свободу в діях, то навчить їх відповідальності і самостійності. Якщо ж вчитель до всього буде їх змушувати, вони виконають завдання, але то не буде їх проект, а тільки вчителя. Важливо довіряти учням, так як колись хтось повірив нам. Оскільки не було б тут ані мене, ані вас, якщо б не отримали ту свободу в діях.
З сердечним вітанням до моїх друзів. Всього доброго
Permalink
Спасибі Вам за дружню підтримку!
Я з великим задоволенням прочитала Ваш коментар, з якого намагатимусь почерпнути максимум інформації для подальшої праці в нашій школі!
Permalink
З великими емоціями прочитала кінцівку. Вірю, що розумні вчителі і учні змінюють світ; правда. Радію, що могла Вас зустріти, хоча б віртуальо.
З сердечними побажаннями,
Уля
Permalink
Безперечно! Дякуємо!
І Вам наші найщиріші вітання!