Оцінку даю спочатку у формі розгорнутого судження, а потім називаю її..Оцінюю не дитину, а її діяльність. Учня порівнюю тільки з ним самим. Оцінка невдалої відповіді у порівнянні з минулими досягненнями не в змозі підірвати віру учня у свої можливості і має стимулюючий характер. Оцінюю результати навчальної діяльності учнів на основі індивідуального та диференційованого підходів.
Створюю ситуацію успіху для конкретного учня, враховуя його інтереси, захоплення, здібності: у кожній дитині є задатки, які можуть розвинутись у здібності. Оцінка – це згода, що не ефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів, і дуже ефективна для слабких. Не допускаю відсутності оцінки з боку вчителя. До особистості дитини потрібно ставитись як до самостійної цінності, незалежно від позитивних чи негативних виявів.
Permalink
Перепрошую, але це Ваші вимоги, позиція? чи цитата з Принципів?