Дорогі друзі із Класних шкіл!

Зміни, які ви ініціювали у ваших навчальних закладах стають усе більш відчутними. Про них дізнаються у сусідніх школах, громаді. Як зробити місцеву громаду активним учасником і партнером школи. Як розповісти про нове життя та події у школі іншим людям? У цьому вам допоможуть засоби масової інформації. Час встановити контакти із ЗМІ.

Корисними порадами ділиться сьогодні експерт із Польщі Пьотр Пацевіч із “Газети виборчої”.

Як зацікавити ЗМІ? Ви берете участь в «Класній школі». Для усіх нас важливо, щоб ЗМІ зацікавились тим, що робить ваша школа в програмі, змінами, які ви впровадили, іншими вашими досягненнями. Нагадую також, що на київській конференції з нагоди відкриття програми ми вирішили взяти участь в дебатах щодо реформи української освіти. Може здатись, що як реформа, так і наша програма є важливими та цікавими темами, але, нажаль, це не означає, що ними буде легко зацікавити ЗМІ. Не лише в Україні – подібна ситуація є в Польщі та багатьох інших країнах – те, що в школах є найважливішим, тобто праця вчителя та її результати, тяжко пробиваються до громадської думки. На відміну від скандалів, які трапляються в школах, а також ефектних перешкод та конфліктів. Як в такій ситуації зацікавити ЗМІ? ЧИМ?

1. Насамперед ти сам/а повинен/-на бути переконаним/-ною, що твоя школа, твоя роботи є цікавою темою. Якщо це не так, якщо навчання тебе вже не надихає, то нічого з цього не вийде. Тому подивись свіжим оком на те, що робиш в програмі та поза нею. Уяви собі, що тобі треба про це розповісти марсіанинові, який нічого не знає про школу. А також – замученій подрузі або професійно вигорілому другові так, аби заохотити їх до кращої роботи.
2. Подивись також на свою роботу і роботу своєї школи трохи ззовні, з вищої перспективи – свого регіону, країни, а особливо з перспективи запланованої системи освіти. Який маєш досвід з оцінюванням іспитів, професійним самовдосконаленням? Чи повинна місцева громада зробити щось для твоєї школи, якщо власниками стануть органи місцевого самоврядування і навпаки – що твоя школа може зробити для них?
3. Запитай у себе, що робиш або будеш робити для того, щоб краще вчити, в тому чисті нових речей (яких?), щоб пробудити натхнення у своїх учнів/учениць, щоб змінити, покращити твою школу. Які елементи програми «Класна школа» служать цьому? Чи шкільні дебати змінили щось в житті школи? Спробуй знайти щось цікаве/нове в суспільній акції «Класна школа» поза самим фактом, що це міжнародна діяльність (цікава для ЗМІ, але цього замало).
4. Безцінним може бути спільне мислення і розмова в групі. Організуйте мозковий штурм серед вчителів про те, що нового,цікавого, складного, оригінального робите/будете робити. Постарайтеся знайти важливі контексти для своєї роботи також поза реформою освіти. наприклад, зв’язок з політичною ситуацією, проблемами України, або свого регіону чи міста. Може опрацювання Кодексу Школи побачите як школу демократії?
5. До наради над темами для ЗМІ запросить учнів. Вже тільки це може бути темою для ЗМІ, особливо якщо б дійшло до відмінностей думок чи суперечностей між вчителями та учнями. Що учнів дратує, що їм заважає? Зробіть анонімну анкету з питаннями: «В моїй школі мене бісить те, що», «Якщо б я міг змінити в школі три речі, то…. «.
6. Пам’ятайте, що ЗМІ люблять погані новини („bad news is a good news”). Тому подумайте про труднощі та конфлікти, які супроводжують вашу роботу. Точкою відліку кожної програми зміни може бути/повинна бути проблема. Питайте: що є ахіллесовою п’ятою нашої школи? Життя в нашому місті/регіоні? Освіти в Україні? Яким чином школа може це змінити?
7. Подумайте, про що сперечаються зі школою батьки? Між собою? Може про гроші? Скільки реально коштує безоплатна освіта? Як ваша школа радить собі фінансово? Як можна це змінити? На чому не можна економити? Такий розрахунок кошика учня для першого, другого, третього класу і так далі може бути новиною, бо гроші – це завжди цікаво. Може з’являться великі розбіжності між школами/регіонами?

Проект “Класна школа” реалізується польскою неурядовою організацією “Центр Громадянської Освіти” у партнерстві із Всеукраїнською Асоціацією Викладачів Історії та Суспільних Дисциплін «Нова Доба» та співфінансується Фондом «Освіта для Демократії» в рамках програми RITA – Зміни в регіоні Польсько-Американського Фонду Свободи. «Як виглядає правда про фінанси української школи?» Такий заголовок повинен намагнітити ЗМІ. Наскільки її утримують батьки? Деякі з них мають гроші, інші – ні. Чи то не породжує напруження? Чи українська школа – і вся система освіти – збільшує чи зменшує різницю між привілейованими групами та рештою?

8. Для ЗМІ успіхи шкіл, нажаль, не будуть цікавими, хіба що вони є надзвичайно винятковими – посилаюсь на приклади польської Класної школи 2015/2016 – і учні збудують повітряну кулю або відкриють комп’ютерних клуб для своїх бабусь і дідусів, або організують Ніч Бібліотек – після заходу сонця зустрінуться в шкільній бібліотеці, запросять родичів і сусідів та запропонують програму спільних лекцій, театральні вистави тощо. Запевняю, що Ніч в школі буде магічною для всіх.
9. ЗМІ люблять гарячі теми. Цікавим може бути вихід школи поза шкільні стіни. Наприклад, проведення анкетування/дослідження/»референдуму» серед мешканців на тему місцевої проблеми (роль вчителів полягає в тому, щоб запевнити безпеку такого проекту). Школа може потім запросити мешканців на дебати щодо цієї теми. Зацікавлення місцевих ЗМІ гарантоване.
10. ЗМІ люблять «великі теми», треба тільки їх представити належним чином. Якщо ви будете думати над реформою освіти, ставте чіткі запитання: Чи ділити освіту на три рівні? Як це зробити? Що це дає, чим загрожує? Чи впроваджувати зовнішні іспити наприкінці усіх етапів освіти? Чи іспити нас мобілізують, чи зашкодять? Україна хоче використати польський досвід, але у Польщі не все вдалося. Дійсно ми досягнули величезного приросту умінь 15-річних дітей (в дослідженнях PISA Польща з групи середняків перейшла до лідерів ЄС і навіть світу), але в результаті навчання під тести освіти стала сильно індивідуалізована і «сплюснута». До сьогодні критикується створення гімназій як окремої нижчої середньої школи. Така тема повинна бути цікавою для ЗМІ: як не повторити польських помилок? Можна використати матеріали нашої київської конференції.
11. Чи треба впровадити в Україні громадські школи? В Польщі вони були і є джерелом інновацій, але також – як платні школи – дають ефект елітарності за рахунок рівних шансів. То може зацікавити ЗМІ – еліти, не лише в Україні мають негативні відгуки у пресі…
12. Цікавими для ЗМІ є драматичні проблеми, які викликають сильні емоції. Ліквідація шкіл, які в період демографічного спаду мають замало учнів – це для учнів, їх батьків та цілої місцевості є трагедією. В Польщі багато таких шкіл місцева спільнота рятує, замінюючи їх статус з публічної установи на громадську школу (безкоштовну), менеджментом якої займається організація, створена батьками. Порятунок школи тоді відбувається за кошт збільшення навантаження учителів і обмеження працевлаштування інших працівників. Вчителі працюють більше, але не втрачають роботу.
13. Принагідно, це теж цікава тема – скільки працюють вчителі/ки в Україні на фоні інших країн. В Америці ставка сягає 35 і більше годин на тиждень, вдвічі більше, ніж в Україні. У версії для ЗМІ: «Ми краще вчимо, чи просто ліниві?»
14. Методи навчання – на такій темі журналіст починає засинати. Але і тут можна ЗМІ «продати» щось цікаве. Наприклад, учні, які навчають комп’ютерної та Інтернет-грамотності старших людей зі свого оточення («проникливий» матеріал для телебачення). Або так звані «обернені уроки», коли учні перед заняттями «вивчають» дану тему (використовуючи Інтернет чи інші джерела), а на занятті дискутують, учитель/ка пояснює їм проблеми, вирішують завдання тощо. Преса любить теми, які дивують, а тут можуть використати заголовок «Революція в школі: учень навчається сам» або «Революція! Вчитель вже не вчить, а допомагає вчитися».
15. Не бійтеся говорити про важкі справи і працювати над складними темами. Чому учням не цікаво? Чи вчителі бачать сенс своєї роботи? Чи катастрофічно низькі зарплати погіршують якість роботи? А може парадоксально пробуджують так звану внутрішню мотивацію, бо якщо не працюємо за гроші, то тим більше повинні вірити в сенс навчання? Не ідеться лише про те, що це купиться пресою, це може бути цікавим і важливим для Тебе і твоєї роботи. А ЗМІ люблять проблеми.
16. Чи українська школа є відображенням життя суспільства? Фрустрації, втрати надії, страху перед дестабілізацією і війною? Чи може є зеленим островом надії? Як школа радить собі з патріотичним вихованням? Чи не означає воно Проект “Класна школа” реалізується польскою неурядовою організацією “Центр Громадянської Освіти” у партнерстві із Всеукраїнською Асоціацією Викладачів Історії та Суспільних Дисциплін «Нова Доба» та співфінансується Фондом «Освіта для Демократії» в рамках програми RITA – Зміни в регіоні Польсько-Американського Фонду Свободи. зміцнення природнім способом антиросійських настроїв? Як відділити патріотизм від націоналізму? Як про це все говорити з учнями? Це для ЗМІ може бути цікавим. КОГО?
17. Зробіть – найкраще під час вчительського мозкового штурму – список ЗМІ, які могли б описати вашу школу. Не обмежуйте себе в думках, візьміть до уваги центральні, навіть ті найбільші ЗМІ, а також місцеві та Інтернет-ЗМІ. Не забудьте про спеціалізовані медіа, наприклад, освітні портали. Може є якісь циклічні освітні програми на радіо чи телебаченні? Ви повинні широко розкинути сіті.
18. Найважливіше, до кого у цих ЗМІ звертатися. Офіційний лист/мейл на адресу редакції має невеликі шанси, потрапить до смітника – звичайного чи віртуального. Найкраще знайти журналіста/ку або редактора/ку, зацікавлених даною темою. не зашкодить загуглити його/її тексти і якось прив’язатись до цього (самолюбство – штука журналістська).
19. Пам’ятайте, що цей журналіст/ка має що робити, і мусить вибирати серед тем, які вже собі знайшов/ла або які отримав/ла до висвітлення. Треба нав’язати з ним/нею стосунки, не бути анонімом. Так якраз можна використати знайомства. Може батьки ваших учнів знають когось із ЗМІ? Може той журналіст/ка писав/ла про школу, в якій ви когось знаєте? Може походить з вашої околиці? А може вчився у вашій школі або в школі, яку знаєте? Така деталь може сприяти тому, що буде тебе приязно сприймати. ЯК? Електронна пошта. Перед тим, як поговориш, вишли повідомлення.
20. Якщо ви знайшли якийсь «гачок», почніть з такого: «оскільки ви вчилися в сусідній школі…», або «здається ви були учнем історика Анатолія Русола, який вже на пенсії, але добре Вас пам’ятає», «як дізналася від Олександра Тимощука, чя донька вчиться в нашій школі, Ви могли б зацікавитись… «.
21. Якщо не маєш «гачка», то… створи його. Наприклад: «Я чула, як нещодавно в телевізійній дискусії про виховання Ви говорили, що діти забагато часу проводять перед комп’ютером. Ми, в нашій школі в рамках міжнародної програми Класна школа, власне займаємось цією темою: як мудро використовувати нові технології. Дискутуємо про це з нашими учнями і ось вони розробили кодекси поведінки, наприклад, коли і як можна користуватись смартфоном під час уроку. Може Ви хотіли б нас відвідати і зробити про це репортаж?». Або так: «Знаю, що Ви цікавитесь суспільними проблемами (освіта, розлучення, корупція), а останнім часом також аваріями на дорогах, читала Ваш цікавий текст про це під заголовком «Чума насувається». Подумала, чи не було б для Вас цікаво познайомитись з освітнім проектом, який реалізують учні 7-9 класів нашої школи. Самі обрали тему і зробили анкету серед водії, отримали аж 232 відповіді. Зокрема виявилось, що значна більшість водіїв (особливо серед чоловіків) вважають, що це не водії є відповідальними за аварії, а стан доріг, занадто велике навантаження (у професійних водіїв), а навіть… дорожня міліція. Учні цікаво про це дискутують і задумуються, що зробити з тою інформацією. Як Ви думаєте, чи варто про це написати? Заодно можете побачити, в чому полягає міжнародна програма «Класна школа», в якій ми беремо участь. Дозволю собі до Вас зателефонувати у цій справі». Якщо маєш щось виразне, то долучи до листа. Це може бути фото-документація якогось заходу, сторінка в шкільній газеті, результати дослідження чи навіть коротке відео з театральної вистави (необхідно його архівувати чи переслати за допомогою веб-трансфера). Або: «Нещодавно читав Ваш текст про «революцію в думках споживачів». В нашій школі також відбувається мала революція, і то така, в якій немає жертв, але усі отримують користь. Ми організували дебати, в який учні виробляють кодекс, принципи, пов’язані із використанням нових технологій. Ми також змінюємо спосіб навчання, вчитель перестає бути викладачем, перетворюється лише і аж на провідника в навчанні. Чи не є це цікавим? Звичайно, не у всіх виходить, з’являється напруга, іноді конфлікти, але є також багато енергії та оптимізму, тобто дефіцитного товару в Україні. Дозволю собі зателефонувати до Вас, щоб про це поговорити». Телеон. Незалежно від того, чи отримаєш відповідь на електронного листа, зателефонуй.
22. Не говори багато, перейди до конкретики, по суті повторюючи зміст електронного листа. Не думай, що журналіст/ка його прочитав/ла, говори так, ніби того не зробив/ла. В розмові будь милим, але не улесливим. Пам’ятай, що це ти маєш цікаву і важливу пропозицію для ЗМІ!
23. Будь впертим. Якщо журналіст відмовить, питай, хто інший міг би цим зацікавитись. Якщо обіцяє контакт і не відзивається, не ображайся, сам/а зателефонуй.

Пьотр Пацевіч, “Газета виборча”.

Проект “Класна школа” реалізується польскою неурядовою організацією “Центр Громадянської Освіти” у партнерстві із Всеукраїнською Асоціацією Викладачів Історії та Суспільних Дисциплін «Нова Доба» та співфінансується Фондом «Освіта для Демократії» в рамках програми PITA

 

 

„Класна школа” в Україні! 

Чому? Як? Для чого?

Після 13 років існування „Класної школи” в Польщі ми пропонуємо провести аналогічну акцію
в Україні. Ми вважаємо, що цей досвід може бути корисним для наших сусідів, незважаючи
на всі відмінності між вступом в Європейський Союз політично стабільної Польщі
та драматичним досвідом України, яка бореться за незалежність.

Ми пропонуємо формулу відкритого пілотного етапу, під час якого разом зможемо перевірити, які елементи „Класної школи” варто використовувати, а які ні, що додати й т.д. Зрештою, це наші українські партнери у співпраці зі школами, які беруть участь у першому етапі, будуть визначати цілі та способи їх досягнення.

Так було в Польщі: шість засад.

„Класна школа” народилася в 2002 році. У неї було двоє батьків: Центр громадянської освіти – фундація з великим досвідом у роботі з учителями/-ками та „Ґазета Виборча” – найважливіша польська щоденна газета, що має великий вплив на громадську думку та відома своєю соціальною діяльністю. Діючи на користь початкових шкіл, гімназій та середніх шкіл, ми ставимо перед собою амбітну мету: школи повинні краще і більш ефективно навчати, допомагати розуміти сучасний світ усім без винятку учням та ученицям (за відомим американським гаслом „no child left behind”). Підвищенню рівня навчання та рівних можливостей для здобуття освіти також повиннa служити зміна шкільної культури, в якій нудьга і гноблення поступаються доброті та розвитку особистості учнів. Це все з сильним акцентом на спільну працю (також вчителів!) та на „соціалізацію” школи, її участь у суспільному житті від „малої Батьківщини” до глобальних питань.

Починаючи акцію ми визначили шість засад „Класної школи”. Вона:

1. добре навчає кожного учня,
2. справедливо оцінює,
3. вчить мислити й розуміти світ,
4. навчає чутливості та співпраці на основі взаємної довіри і розуміння,
5. допомагає повірити в себе, створює хорошу атмосферу,
6. готує до майбутнього.

У наступних етапах акцій ми змінювали акценти – зосереджувались на роботі з вчителями („Класний вчитель/-ка”), ситуації учнів („Класний учень”), або заохочували до розвитку конкретних вмінь („Lego, cogito, ago”, „Читання та відкривання”), а також до творчого використання нових технологій („Класна школа 2.0”).

Але за цим всім постійно стояло одне і те ж саме бачення мудрої, соціальної, демократичної школи, приязної до учнів, вчителів та батьків. Це бачення стало ще більш значущим у зв’язку
зі змінами в польській освіті: введенням трирічної гімназії, системи зовнішніх іспитів (наприкінці початкової школи, гімназії та середньої школи), нової основи навчального плану, все більшого відсотка учнів та учениць у середніх загальноосвітніх школах та у сфері вищої освіти.

Ми відзначили неочікуване зростання результатів підлітків в міжнародних дослідженнях вмінь (наприклад, PISA). Польща отримала навіть репутацію світового відмінника. Одночасно помічено недоліки системи: надмірне акцентування на суперництві та індивідуальних досягненнях учнів
та учениць, низький рівень співпраці та включення в суспільне життя, зосередження на тестових екзаменах, що викликало свого роду стиснення освіти, надлишок стресу і зусиль, а також звичайну нудьгу.

Завдання для шкіл

Оголошуючи наступні етапи “Класної школи” ми запропонували школам завдання до вибору,
які відповідали цілям програми.

Наприклад одним із шести завдань, яке відповідало цілі І засади в 2002 році, було завдання
„Як виховувати людей із пристрастю?”. Вчителі/-ки розглядали питання, як розбудити зацікавлення серед учнів, починаючи з досвіду власних професійних пристрастей. Вони обговорювали тему, як проводити уроки, щоб показати учням, що їх предмет є цікавим,
як розпізнати пристрасті молодих людей і використовувати їх (наприклад, учениця – експерт з рок-музики вчила на уроці англійської мови тексти пісень). Вчителі провели опитування серед учнів про те, в яких позакласних заняттях вони хотіли б брати участь, та створили пропозицію таких занять або рекомендували онлайн-класи чи уроки в інших установах наприклад, в будинку культури.

Засаді III відповідало завдання „Фестиваль науки”, який школи проводили під девізом „Зрозуміти світ”. Вчителі допомагали учням представити досягнення сучасної науки (наприклад, „Що ще ми не знаємо про Всесвіт?”, „Клонування – це добре чи погано”.) Учні могли також похвалитися самостійно проведеними дослідницькими проектами („Міський парк як екосистема”), показати навчальні вистави, наприклад, на історичні теми („Експедиція Христофора Колумба”), тощо.
У цьому фестивалі, де поєднано освіту та добру забаву, брали участь сім’ї учнів, учні з інших шкіл, представники місцевого суспільства (повний список 30 завдань знаходиться в окремому тексті).

У програмі „Класна школа в Україні”, без сумніву можна буде використати різні завдання, розроблені під час польських акцій.

„Класна школа” у Польщі – крок за кроком.

Школа вибирала свій власний набір завдань (від двох до шести на рік), реалізувала
їх під керівництвом модераторів, а потім в електронному вигляді надсилала нам їх опис. Експерти „зараховували” школам чергові завдання, іноді просили внести зміни або доповнення, поки школа не заслужила на звання та диплом „Класної школи” (або на більш конкретні звання/дипломи). Багато зі шкіл пишається цим званням навіть через багато років після закінчення програми.

Школу до акції завжди формально зголошував директор/-ка школи який/-а в польській системі муніципальної школи має сильну позицію але, як правило, ініціатива участі виходила від вчителів, а іноді й батьків або учнів.

Очевидно, що чим більше вчителів/-ок від школи бере участь в акції, тим краще. Як мінімум,
ми визначили участь у акції директора і трьох вчителів/-ок, при чому один із них брав на себе роль координатора програми та відповідав за співпрацю всієї команди. Ця група може
(і повинна) збільшуватися протягом року.

У наступних етапах програми ми дізналися, що ключем до успіху є залучення не тільки вчителів/-ок, а й учнів/учениць та, що набагато складніше, батьків. Виправдали себе заходи, в які значною мірою була залучена школа громада, наприклад, створення шкільних кодексів (y програмі „Класна школа 2.0”), проведення дебатів, спілкування з використанням нових технологій (наприклад, учнівські блоги) і праця в команді (особливо використовуючи метод проекту).

Так в загальному виглядає наше ноу-хау.

Класна школа — осінній пілотний проект в українських школах

В Україні ми починаємо з пілотного проекту, який є модифікованою і спрощеною формою попереднього проекту. Після обговорення з українськими партнерами, і особливо після зустрічей у школах, ми спільно вирішили спочатку наголосити на тому, як за допомогою нових технологій можна реалізувати шість принципів Класної Школи — у навчанні, вивченні та комунікації у школі.  Такий підхід із точки зору вчителів має допомогти молоді

ефективно й розумно використовувати комп’ютери, мобільні пристрої, а також навчальні матеріали і мобільні програми, доступні в інтернеті. Нові технології дають можливість використовувати вміння і пристрасть учнів. Завдяки цьому цей короткий час, якиє є в нашому розпорядженні, можна повністю присвятити конкретним і новаторським рішенням.

Основним результатом роботи шкільної громади в ході демократичного процесу за участі вчителів, учнів та батьків, стане розробка збірки власних правил та (можливо) рекомендації щодо використання у школі інформаційно-комунікативних технологій.

Етапи роботи у школах

1. Створення та ведення блогу.

Під час конференції відкриття програми 15 вересня 2015 у кожній школі буде створено блог.  Блоги вестимуться протягом усього часу програми. Це основний інструмент спілкування у програмі: блог буде платформою, на якій школи повідомлятимуть про хід реалізації проекту, документуватимуть свою роботу, а також ділитимуться думками. Ми заохочуємо представників шкіл стежити за блогами інших шкіл, коментувати та вчитися одне в одного. Завдяки блогам польські фахівці-педагоги будуть зв’язуватися з українськими колегами, підтримувати реалізацію програми, обмінюватися ідеями та досвідом.

2. Педагогічні ради

Після конференції відкриття  педагогічний колектив (повний або у складі, який братиме участь у програмі) зустрічається, щоб  запланувати свою роботу за програмою: визначити основні цілі школи, поділити завдання та затвердити графік.

3. Дебати у класах
   Це перший етап роботи над Кодексом Школи, у якому задіяні учні. Разом з учителями учні знайомляться з програмою та її метою, обговорюють у класах свої пропозицій до Кодексу, які будуть представлені як голос усього класу під час шкільних дебатів.

4. Шкільні дебати про Шкільний Кодекс

Кодекс, який буде підготований протягом дебатів, повинен враховувати принципи Класної Школи в питаннях використання нових технологій, але може зосереджуватися на правилах, яке школа визнає особливо важливими, а також доповнюватися іншими засадами. Кодекс повинен бути сформульований зрозумілою для всіх членів шкільної громади мовою. Повинен мати форму пунктів, найкраще з формулюваннями від першої особі множини та використовувати фрази на кшталт: “У нашій школі ми докладаємо зусиль,  дбаємо, не можна , кожен має право, обов’язкові принципи — це ….”.

Текст Кодексу (після затвердження педагогічним колективом) повинен висіти на видному місці у школі. Також Кодекс слід розмістити на веб-сайті школи (якщо він є), для забезпечення зручного доступу родин до нього.

Слід потурбуватися про те, щоб батьки знали про зміні, що запроваджуються у школі: Під час батьківських зборів їм можна дати копії Кодексу, або попросити учнів передати копії батькам. Школи можуть також прийняти рішення про включення батьків у дебати.

Наскільки це можливо, активну участь у шкільних дебатах повинна брати вся школа. Якщо місця недостатньо, чи виникли інших логістичні чи організаційні труднощі, варто делегувати принаймні по кілька представників від кожного класу, які й представлятимуть свій клас. Форма шкільних дебатів залежить від віку учнів, розміру школи та інших факторів — однак, слід простежити за тим, щоб учні були активними учасниками, а не просто спостерігали за розмовою вчителів.

5. Завдання на вибір
   Після затвердження Кодексу школа вибирає завдання, які допоможуть реалізувати і перевірити розроблені принципи на практиці. Кожен учитель може вибрати один або декілька принципів з Кодексу, які захоче перевірити зі своїми учнями. Завдання може бути втілене учителем та описано на блозі наприкінці пілотного проекту.

6. Шкільний ярмарок IKT (для бажаючих)

Координатор школи із допомогою команди організує і готує шкільний ярмарок, під час якого учні вивчають, а також навчають одне одного умінням, пов’язаним із розробленим у школі Кодексом, які учні отримали в процесі виконання завдання у сфері ІКТ.

Це можуть бути питання, пов’язані з авторським правом, інтернет-безпекою, навички критичного ставлення до інформації в мережі, конкретні програми освітнього характеру. Учні можуть показати один одному, як працювати разом онлайн, або навчити новому вчителів.

7. Усі дії школи у програмі повинні бути описані координатором програми у шкільному блозі. На підставі цього школи, що беруть участь у пілотному проекті, після виконання завдання отримають звання «Класна школа», натомість вчителі отримають індивідуальні грамоти.

ДОПОМІЖНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ РОБОТИ НАД

ШКІЛЬНИМ КОДЕКСОМ 2.0

Завдання Кодексу — відповісти на питання про те, як нові технології можуть допомогти у викладанні та навчанні, комунікації та повсякденному житті школи, та забезпечити всім учасникам упевненість, що в школі усе краще реалізується принцип доброякісної освіти.

Нижче ми наводимо список орієнтовних питань і проблем, які можна розглянути відповідно до  шести принципів Класної школи. Кодекс не мусить відповідати на всі ці питання, учні та вчителі повинні вибрати ті, які вони вважають найбільш важливими, найцікавішими, найбільш актуальними, пильними тощо

 

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ І — ДОБРЕ ВЧИМО КОЖНОГО УЧНЯ

Вчимось з ІКТ! Як вести уроки в інтернеті – онлайн та оффлайн? Як користуватися Інтернетом, коли заняття проводяться не в класах і не всі учні мають доступ до комп’ютера (тут відбувається обмін ідеями, наприклад: вибрати двоє учнів, які шукатимуть і перевірятимуть інформацію в Інтернеті — на ноутбуці)?  Які комп’ютерні та інтернет-засоби можуть бути корисними під час вивчення різних предметів та виконання різних завдань — які програми, які сайти? Як виконати домашнє завдання в епоху ІКТ? Коли і як використовувати мережу для перевірки знань? Якою мірою можна дозволити користуватися інтернетом, комп’ютером та мобільними під час занять, контрольних робіт та іспитів?

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ ІI – ОЦІНЮЄМО, ЩОБ ДОПОМАГАТИ В НАВЧАННІ

Оцінюємо, щоб підтримати навчання! Як інформувати учнів про прогрес і труднощі, щоб допомогти їм учитися? Як нові технології можуть допомагати в оцінюванні — наприклад, оцінка роботи студентів у режимі правок  і коментування документів у хмарі? Яку роль відіграє зворотна інформація у процесі навчання ? Наскільки важлива інформація учня для вчителя та як її отримати (наприклад: інтерактивна дошка)? Яку роль в оцінюванні може відігравати комп’ютер та мобільний телефон? Які програми і платформи допомагають у процесі навчання та оцінці власного прогресу? Чи варто запроваджувати електронний класний журнал?

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ ІIІ — УЧИМОСЬ ДУМАТИ ТА РОЗУМІТИ СВІТ

Інформацією використовуємо самостійно і критично! Яким чином учителі й учні повинні використовувати ІКТ у навчанні, щоб це не було копіюванням типу „копіювати-вставити”, а  творчим використанням інтернет-засобів? Коли завантажувати матеріали з інтернету добре, а коли —  погано? Як упізнати довірене джерело і сайт? Як розрізнити інформації, коментарі і точку зору? Як розумно й ефективно шукати необхідну інформацію та матеріали (шкільний посібник користувача google)? Як навчитися вести дискусію і чітко озвучувати свої думки в Інтернеті? Чи потрібно реагувати на порушення, шахрайство, помилки і як це робити? Як реагувати на прояви расизму, антисемітизму, ксенофобії, нетолерантності ?

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ IV — РОЗВИВАЄМОСЬ СУСПІЛЬНО І ВЧИМО СПІВПРАЦІ

Співпрацюємо! Як реалізувати групові  учнівські проекти з використанням ІКТ? Спільне створення документів, презентацій, відео. Спільні календарі, графіки, наприклад у хмарі. Як використовувати ІКТ для спілкування між учителями, учнів з учителями, а також між школою і батьками (електронна пошта, соціальні мережі, Twitter)? Яка інформація не повинна поширюватися таким способом?

Чи у контактах вчителів з учнями використовувати SMS-повідомлення? Яким повинен бути шкільний веб-сайт (хороші і погані приклади)? Хто відповідає за веб-сайт, хто його наповнює і яка активність на веб-сторінці доступна для учнів?

Навчіть дорослих! Як учні, фахівці в галузі нових технологій, можуть підтримати вчителів у запровадженні ІКТ в навчання і шкільну комунікацію? Як створити школу, яка вчиться у своїх учнів? Чи можуть учні за допомогою вчителів навчати інших дорослих (наприклад: батьків, дідусів або сусідів) у сфері ІКТ, і якщо так, то яким чином? Як дослідити інформаційніо-комунікаційні потреби літніх людей, потенційних учасників навчання, які вміння були би найбільш корисними і як їх навчати? Як зламати бар’єр сорому, що його викликає ситуація, коли молодші вчать старших?

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ V — ДОПОМАГАЄМО ПОВІРИТИ У СЕБЕ І ТВОРИМО ПРИЯЗНУ АТМОСФЕРУ

Комп’ютери під рукою! Як забезпечити доступ до комп’ютерів та інтернет-мережі у всій школі, а не лише в комп’ютерному класі? Як справедливо і розумно надати доступ до ІКТ  викладачам різних предметів, різними учнями? Чим керуватись, щоб оптимально використовувати комп’ютери та доступ до інтернет-мережі? Ігри на шкільних комп’ютерах —   коли і скільки? Використання нових медіа-засобів, зокрема навчального обладнання, для збагачення шкільного життя (вечірки, шкільний театр, кіно — наприклад, шкільна ніч кіно тощо). Шкільна газета в інтернеті — чи вчителі повинні її контролювати і як?

ПИТАННЯ ДО ПРИНЦИПУ VІ — ГОТУЄМО ДО МАЙБУТНОГО

Ми відкриті для Європи і світу. Співпраця з іншими країнами. Інтернет різними мовами. Інформація про Європу та перспективи вступу України до ЄС. Навчання і робота у Європі. Музика та мистецтво. Пошук партнерських шкіл та обмін реальною інформацією про життя в країнах ЄС (не лише в Польщі). Як використовувати інтернетові ресурси для вивчення іноземних мов? І як опанувати вимову, лексику, граматику за допомогою ІКТ? Які природні зацікавлення молоді використовувати?

Безпека в інтернеті? Що означає безпечне користування інтернетом? Які сліди ми залишаємо в Інтернеті? Як без ризику користуватися соціальними мережами? Шкільні комп’ютери — що учні можуть зробити за їх допомогою, а чого ні? Контакти з незнайомими людьми — чим загрожує такий контакт дітям і за яких обставин? Як школа може навчити правилам безпеки? Що входить до списку загроз (наприклад. Skimming (крадіжки даних кредитної картки та особистих даних через інтернет), fishing (виманювання даних  банківського рахунку за допомогою фальшивих формулярів), grooming (схиляння з використанням чату і інтернет-форумів до флірту і зустрічі з сексуальною метою)? На які сторінки краще не заходити (порнографія, азартні ігри, підозрілі асоціації та організації)? Як захищатися від онлайн-злочинців?

Не кради і не дозволяй грабувати себе — буквар ХХІ століття! Як законно використовувати доступний в мережі вміст — тексти, фотографії, відео? Де і як знайти легальні матеріали для навчання? Як зазначати авторів і джерело? Як бачити і дотримуватись авторських прав? Як дбати про свої права? Як підписувати власні тексти, фотографії тощо? Коли і як використовувати безкоштовні ліцензії?

 

ПЕРСПЕКТИВИ ПРОГРАМИ КЛАСНА ШКОЛА

Міністерство освіти України запевнило нас у своїй підтримці, ця програма проходитиме під його патронатом. В інтерв’ю з Лілією Гриневич, головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, прозвучала ідея, щоб  “Класна Школа” також сталася форумом для обговорення реформ, які будуть введені на прикладі польського досвіду освітніх реформ. Ми вважаємо, що це прекрасна ідея, оскільки знаємо наслідки відмови від такої загальносуспільної дискусії у Польщі.

Нас дуже радує реакція ЗМІ, які на зустрічі в Польському інституті в Києві заявили про свою готовність співпрацювати, підкресливши, що вони хочуть таким чином підвищити значимість освітніх тем і змінити стиль мовлення і писання про школу. Такі наміри мають всеукраїнські ЗМІ “Espresso TV”, щоденник “День”, тижневик “Дзеркало Тижня”,”Громадське Радіо ” у рамках передачі на громадському радіо, а також два інформаційні агентства, “УНІАН” та “Укрінформ”, та освітні медіа-засоби “Освітній Портал” і “Директор Школи “. Це все відкриває для програми хороші перспективи.

Тим не менш, слід чітко розуміти, що впровадження та системна реалізація шести принципів “Класної Школи”, особливо в поєднанні з дискусією про бажані напрямки освітніх змін, — це завдання на багато років. Ми сподіваємося, що нам удасться розпочати реалізацію завдань з 2016 року за умови відповідного фінансування.

Координатори програми:

Центр громадянської освіти – Іво Маґєрскі iwo.magierski@ceo.org.pl

Проект співфінансується Фондом “Освіта для Демократії” в рамках програми RІТА – Перетворення в Регіоні Польско-Американського Фонду Свободи