«Мрія про школу».
Мрію
Про школу, яка є місцем, де живуть і вчать,
Про школу, у якій моя повага до людини важливіша від її результатів
У якій можна людиною бути і людиною ставати.
Мрію
Про школу, яка допомагає побороти страхи і пробуджує непідозрювані вміння,
Про школу, яка підтримує співпрацю і не потребує конкуренцію,
Про школу, яка розвиває цікавість і допитливість,
У якій немає страху від запитань а є простір для відкриттів.
Мрію
Про школу, в якій є рівновага між працею і грою, заняттям і спокоєм, буденним і святковим, і в якій мають місце і конфлікти,
Про школу, яка є дружня до помилок і не має претенцій на досконалість,
Про школу, яка усвідомлює свої межі і визнає їх.
Про школу, для якої не треба жити, але в якій можна певну частину дня жити.
Тому що школа це не життя і навіть не є в житті тим «єдиним»
Тому що школа не має права життям володіти і керувати.»
Мартін Яггле